Про роки голоду мовчали не роки – десятиліття, але пам’ять пробивалася загубленим колоском крізь кригу забуття. Вона тліла каяттям у душах тих, хто прирікав на люту смерть і палала у серцях тих, хто вижив, хто боявся наврочити. Пам’ять жила, аби повернутися забутими іменами занесених на «чорні дошки», болючими спогадами, які оберігали, щоб одного дня свідчити… Роди, Боже, на всякого долю…У роки голоду в українців відібрали не тільки хліб – ...